Головна » 2018 » Березень » 15 » Брейнстормінг "Оцінка: добро чи зло?"
23:24
Брейнстормінг "Оцінка: добро чи зло?"

03 березня 2018 року педагогічний колектив школи взяв участь у  БРЕЙНСТОРМІНГУ «ШКіЛЬНА СИСТЕМА ОЦіНЮВАННЯ: добро чи зло?». 

Для початку кілька слів з історії виникнення оцінок. У середні віки дітей примушували до навчання шляхом фізичних покарань. У ХУ столітті від фізичного тиску відійшли, залишивши приниження, у т.ч. публічне та запровадили оцінки. Коли з’явилися оцінки, всі строгості були перекладені на кого? на батьків, які за погані оцінки карали дуже суворо. Класики педагогіки Коменський, Песталоцці, Локк, Ушинський, Макаренко, Сухомлинський про оцінки практично нічого не говорять, оскільки не знають як боротися із їх впливом на дитину, тому наголошують на гуманних підходах до дітей, віру в них і таке інше. Слайд 2. Але Сухомлинський зазначав: «Про те, як ставиться учень до оцінки, поставленої вчителем, можна зробити безпомилковий висновок про те, як він ставиться до вчителя…» Суперечки бути чи не бути оцінці точаться в педагогіці протягом століть. Думки абсолютно різні. Одностайні у тому, що все ж таки оцінка не тільки педагогічне поняття, але й соціально-психологічне явище, що є значущим у житті і діяльності учня.

Враховуючи, що ми обрали метод «брейнстормінгу», усі практичні аспекти ми напрацювали у ході роботи. Задля ефективної організації діяльності взяли до уваги інноваційне «Правило трьох речень». Епіграфом нашого заходу слугували слова відомого дитячого психолога Данила Ельконіна «Оцінка – це гвинтівка, націлена в лоб дитини». Заперечити чи категорично погодитися – це  індивідуальна справа кожного, проте якою б не була позиція учителя, було запропоновано переглянути у вільний час фільм-дослідження «Планета мавп Або куди зникають розумні діти».

Насамперед ми з’ясували, які функції у навчальному закладі має оцінювання:

1) освітня фенкція полягає в тому, що вчитель систематично стежить за навчальною діяльністю учнів, виявляє результати цієї діяльності і коригує її.

2) виховна функція полягає в тому, що систематичний контроль і оцінка успішності сприяє вихованню в учнів свідомої дисципліни, наполегливості в роботі, працьовитості, почуття відповідальності, обов'язку залучення учнів до взаємоконтролю сприяє формуванню в них принциповості, справедливості, взаємоповаги, вміння працювати в команді.

3) розвивальна функція передбачає, що обґрунтування оцінки вчителем самооцінки і взаємооцінки сприяє розвитку в учнів логічного мислення, зокрема, вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення абстрагування і конкретизації, класифікації і систематизації в процесі контролю розвивається пам'ять, удосконалюється мисленнєва та мовленнєва діяльність тощо.

4) діагностична функція полягає в тому, що вчитель виявляє обсяги засвоєння матеріалу та глибину розуміння, з'ясовує причини неуспішності та визначає заходи щодо підвищення якості навчання, попередження і подолання неуспішності.

5) стимулююча функція передбачає, що добре вмотивована і справедлива оцінка успішності учнів є важливим імпульсом (стимулом) в навчальній праці, який переростає в стійкий мотив обов'язку і відповідальності, формує позитивну мотивацію до навчання.

6) корекційна функція – процес оцінювання має виправляти поведінку учня, якщо його поведінка не відповідає вимогам освітнього процесу.

Сьогодні оцінки містять і суть, і зміст освіти. Оцінки проводять межу між успіхом і невдачею. Оцінкам надають такого самодостатнього значення, що відбувається певна підміна сутності освіти. Запитайте дитину, що у школі найголовніше. І вона відповість - «оцінки». Не «вчитися», «там цікаво», «отримані знання мені знадобляться в майбутньому», а «оцінки». Навіть якщо дитина відповість «вступити до вишу», то скаже вона це тому, що це правильна відповідь і не більше. Оцінки перетворилися на еквівалент моралі, ба навіть більше на мірило понять добра і зла. Крім того, вони стали своєрідною валютою в освіті. Учнів оцінюють за формальними показниками, а не за особистими якостями. Бал ЗНО – престижно, можливість вступу, показник гарної пам’яті. А як щодо вміння мислити? генерувати креативні ідеї? Оцінювання – привчання до стандарту. Стандарт відповіді, стандарт рішення. Цю проблему яскраво змалював і витлумачив у скраб-буці «Новий погляд на систему освіти» американський письменник, міжнародний радник з питань творчого розвитку Кен Робінсон. 

Курс розвитку сучасного освітнього процесу в напрямі формування компетентнос­тей зумовлює перегляд основних підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Стандартні тести і перевірні (контрольні) роботи, які здебільшого зосереджуються на тому, чого НЕ знають чи НЕ вміють робити учні, відходять у минуле, на перший план виходять методи і форми оцінювання, які зосереджуються на протилежному – що ЗНАЮТЬ і що ВМІЮТЬ робити учні. [Див. Нова українська школа. Порадник для вчителя. Розділ 7. Особливості оцінювання навчальних досягнень учнів].

Відомий педагог-гуманіст, психолог Шалва Амонашвілі вважав оцінку регулятором життєвих відносин учнів у їхньому мікросоціальному середовищі. Статус дитини у класі, ставлення до неї вчителів, однокласників нерідко зумовлене тим, які оцінки вона отримує. У сім'ї ставлення батьків до дитини також часто детерміновано оцінками у школі. І якщо ці ставлення не відповідають рівню домагань дитини, вона постійно знаходиться у стресовій ситуації. Про вплив педагогічної оцінки на емоційний стан учня йдеться в дослідженнях Ш.О. Амонашвілі, В.О. Сухомлинського та ін. Психологи, педагоги і вчителі одностайні в тому, що вона здатна викликати в учня гаму гострих і глибоких переживань: радість успіху, задоволення, сором за невдачу, підвищену тривожність тощо. Позитивні емоції, пов'язані з одержаною оцінкою, вчені вважають могутнім стимулом навчання, негативні – навпаки, погіршують загальний стан школяра, знижують його працездатність. Тому коли вчитель підбадьорює учня, схвалює його відповідь, роботу – це стенічно впливає на школяра. Проте стимулюючою може бути і негативна оцінка, але за умови, що вона об’єктивна, і учень це усвідомлює. Звичайно, і позитивні, і негативні емоції багато важать у житті дитини. Позитивна емоція, пов'язана з оцінюванням знань, стимулюватиме досягнення більш високих навчальних результатів, негативна ж може в одних випадках здійснювати дезорганізуючий вплив на діяльність, а в інших – активізувати її, тобто спонукати до усунення перешкод.

«Ти можеш!» - повинен нагадати вчитель. 

«Він може» - має розуміти колектив.

«Я можу!» - повинен повірити у себе учень.

Засідання пройшло надзвичайно активно. У ході брейнстормінгу учителі працювали у групах, відстоюючи позицію оцінки як позитивного чи негативного чинника, коментуючи об’єми знань від 1 до 12 балів, зважуючи об’єктивні та суб’єктивні аспекти оцінювання, коментували педагогічні відеоситуації, обговорювали які альтернативи оцінювання вже застосовуються в Україні тощо. 

Особливий емоційний фон заходу створили перегляди відеосюжетів у YouTube «Сила слова» (про Томаса Едісона) та «Як намалювати птаха» (поезія Ж.Превера у виконанні Б.Ступки).

Замість післяслова. Хочете просту, але дуже точну аналогію? Уявіть, що ви сидите в автомобілі, в якому замість панелі приладів дошки один великий спідометр, і всі показники підсистем прив'язані до стрілки швидкості. Рівень палива, температура двигуна, індикатор повороту — все дає свій внесок у відхилення стрілки. «Слухай, чому ми стоїмо, на спідометрі ж— 20 км/год?» — «А це машина дякує вам, що ви пристебнулися». Безглуздя, хіба ж не правда? А — прив'язка всього шкільного життя до оцінки?...

Переглядів: 48 | Додав: utchitel4 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar