Боротьба української Повстанської армії на Костопільщині

Науково-дослідницька робота учениці 11 класу Костопільської загальноосвітньої школи I-III ступенів №4  Басюк Марії Анатоліївни

Науковий керівник: Веденєєва Тетяна Михайлівна, вчитель історії Костопільської  загальноосвітньої школи I-III ступенів №4

ВСТУП

Сучасний процес формування патріотичної підсвідомості українців є продовженням ідей, які висувалися у ході руху УПА (Української Повстанської Армії). Ми знову й знову звертаємося до першовитоків історії УПА, задля більшого пізнання сутності їхньої боротьби. Це був націоналістичний рух опору, адже українці боролися проти панівної влади. Сучасним українцям важко осмислити всю глибину діяльності УПА. Якщо «зануритися» в історію Української Повстанської Армії, межі нашого світорозуміння кардинально розширяться і дійсно зроблять нас свідомими громадянами своєї країни. Багато людей не усвідомлюють всю сутність цієї національно-визвольної боротьби УПА, і це є загрозою для майбутнього нашої держави, адже повинні бути свідомими жителями своєї країни.

Аналіз діяльності УПА в період середини 20 століття нашої історії, доводить, що це найбільш складний і трагічний період у житті нашого багатостраждального народу, в його боротьбі за свою незалежність. Трагізм полягає у тому, що коли в кривавім поєдинку за світове панування зійшлися дві ідеології - нацистська та комуністична, українська земля була епіцентром війни двох сил.

Актуальність даної теми полягає у дослідженні мотивів, особливостей, проблем, діяльності УПА на території Костопільщини, що дає право вказувати на позитивні наміри борців за незалежність. У даному дослідженні ми хочемо детально охарактеризувати костопільчан які брали участь у лавах Української Повстанської армії.

Об’єктом дослідження є характер боротьби УПА на Костопільщини, та Української Повстанської армії вплив на Україну та її мешканців.

Предметом розгляду даної теми є національний рух опору України проти загарбницьких країн під проводом УПА.

Хронологічні рамки роботи: 1942-1955 рр.

Територіальні межі охоплюють територію Костопільщини.

Для дослідження діяльності УПА на Костопільщині необхідним є залучення широкого кола архівних матеріалів, спогадів учасників УПА та їх близьких.

З огляду на існуючу проблему, метою даної роботи є дослідження, аналіз впливу діяльності УПА на території Костопільського краю, формування реальної картини подій, які відбувалися на даній території.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

- проаналізувати діяльність учасників УПА на території Костопільщини.

- дати характеристику історичному процесу формування націоналістичному руху опору костопільчан.

- зобразити діяльність УПА на території України.

- дослідити відношення костопільчан сучасників до УПА.

У процесі дослідження було використано періодичні видання, збірники документів, спогади учасників УПА та їх близьких, відео, пам’ятки історії пов’язані з діяльністю УПА на Костопільщині. Ці матеріали склали джерельну базу роботи. Всі джерела інформації мають достовірну інформацію та її обґрунтованість.

Наукова новизна полягає у тому, що у роботі використані свідчення учасників УПА та їх близьких, та зроблено спробу висвітлити реальні події на території Костопільщини під проводом УПА. Крім того, було проведене опитування жителів Костополя, яке було орієнтоване на учнів старших класів на тему «Історичне значення УПА для України та її мешканців», використано ексклюзивні фотографії.

Основою для вирішення завдань, поставлених у дослідженні, є використання загальнонаукових принципів пізнавальної діяльності - об’єктивності та науковості. Об’єктивність допомагає свідомо оцінювати події, які відбулися на Костопільщині під проводом УПА. Принцип науковості допомагає зробити висновки на основі фактів та теоретичного матеріалу.

Структура роботи відповідає поставленим завданням та меті, складається зі вступу, тез, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

РОЗДІЛ 1 Виникнення УПА та ведення воєнних дій на початковому етапі війни

1.1. Обґрунтованість проблеми діяльності УПА

Мабуть історія жодної країни світу не була настільки трагічною, як історія нашої неньки України. Велика кількість іноземних держав хотіли захопити нашу країну, українців перетворити на рабів, українську землю в джерело наживи й прибутку. Наш народ завжди прагнув вільної, незалежної країни. Якщо аналізувати історичні події України, можна побачити, що найбільший національно-визвольний «вибух» стався тоді, коли постала УПА.

Минули роки, Україна стала незалежною державою. В 21 столітті люди мало задумуються про те, а як боролися за цю незалежність наші предки? Скільки крові було пролито на українській землі заради того, щоб кожен з нас мав змогу вільно розмовляти українською мовою, жити на українській землі? Скільки матерів пережили смерть рідної дитини під час національно-визвольної війни? Над цими питаннями варто задуматися, адже це наша історія, яку творили наші герої. На сьогоднішній день, важко знайти якесь питання, яке б мало більше суперечок і конфліктів, ніж запитання про роль та значення Української повстанської армії. Воїнів УПА називали і бандитами, і бандерівцями, але насправді їхня місія полягала в захисті простого українського люду. Саме цей факт ми хочемо довести нашим сучасникам.

Суть проблеми УПА полягає у з’ясуванні питання, яким повинно бути ставлення сучасних українців до підпільно-повстанської структури. На теперішній час присутнє протистояння між прибічниками і противниками націоналістів. В даній ситуації актуальний вираз: «Скільки людей, стільки думок». Прихильники політики Радянського союзу, живуть з думкою про те, що УПА- це загін бандерівців, які мали на меті знищення Української держави та повалення Радянського Союзу. Проблема тематики УПА сьогодні більше політична, ніж історична. Адже, як правило, люди висловлюють свою думку, спираючись лише на те, що «почув», «побачив» в ЗМІ, хто що розповів, врешті-решт сліпа відданість політичній партії, якій було віддано голоси на виборах. І не дивлячись на те, які у людей погляди, все одно мало хто з них може дати хоча б кілька фактів на користь тієї чи іншої точки зору. Основа всієї ідеології по відношенню до УПА - це політичні погляди прихильників і противників, як правило необґрунтовані і нав'язані політичними лідерами. Проблема УПА в сучасній суспільно-політичній думці дуже глибока. Це нам помилково здається, що вона ось - зверху, що тут складного. Але насправді вся проблема криється в нашому сприйнятті. Сприйнятті історії як фактів для порівняння, глибокому розумінні виникнення проблеми, еволюції поглядів і результату сприйняття.

Нині вкрай важливо реально оцінювати сучасну проблему УПА, це сприятиме неупередженій відповіді на питання, чи дійсно Українська Повстанська Армія боролася за вільну Україну?

Фактори, які спричинили виникнення даної проблеми:

- Необізнаність у сфері діяльності УПА.

- Відсутність зрозумілої та прийнятної для більшості народу державної ідеології.

- Політично-ідейне розшарування українського народу.

- Зміна мислення народу унаслідок ураження людської підсвідомості маніпулятивними інформаційними технологіями.

Щоб вирішити дане питання, потрібно оцінювати його з історичної точки зору, спиратися на факти та твердження самих воїнів УПА. Необхідно знати і пам’ятати цю сторінку з нашої історії, адже це потрібно для того, щоб в майбутньому не допустити тих самих помилок. Власна історія переконує нас у тому, що єдиним шляхом стабільного розвитку суспільства є злагода й національна єдність.

На нашу думку, зміна в свідомості більшості населення України і справжнє розуміння значення дій українських патріотів, відбулося через агресію РФ проти суверенної держави України. Хто знає, що було б з ветеранами УПА, якби не цей політичний конфлікт з Росією у 21 столітті. Українська влада подбала про героїв Української Повстанської Армії. Ми спробували дослідити це питання. Доказом того, що влада дійсно надала офіційно учасникам національно-визвольної війни, середини 20 століття, є статус ветеранів УПА. Народні депутати підтримали у першому читанні та в цілому законопроект № 2538-1 про ОУН та УПА "Про правовий статус та вшанування пам'яті учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті". За відповідне рішення проголосував 271 нардеп при 226 мінімально необхідних.

Хочемо використати уривок з промови народного депутата України Юрія Шухевича, де вказується визнання воїнів УПА: "Згідно з законом, всі особи, які приймали участь у боротьбі парамілітарній, політичній, структурах та організаціях, визнаються борцями за волю та незалежність України", - заявив автор законопроекту, народний депутат з фракції "Радикальної партії Олега Ляшка" Юрій Шухевич.

Він зазначив, що закон охопить усіх, хто брав учать у визволенні України ще до Першої світової війни, Легіон Українських січових стрільців, Центральну раду і всі її органи, Армію ЗУР, Повстанські Загони Наддніпрянщини, Карпатську Січ та Українську Повстанську Армію (УПА), а також політичні структури - Організацію Українських Націоналістів (ОУН)

1.2. Зародження УПА. Організаційна структура та національний склад УПА

Ідейним натхненником і організатором УПА була Організація Українських Націоналістів (ОУН). Україна опинилася під владою фашистів, які розділили її на чотири частини. Костопільщина ввійшла до Рейхкомісаріату Україна з центром в місті Рівне. Саме на нашій території німці проводили каральні операції, масовий терор, знищували мирне населення, особливо євреїв, вивозили молодь на роботи до Німеччини. Окупаційний «новий порядок» викликав загальне обурення народу, сприяючи масовому зростанню руху Опору, який наближав час перемоги.

Зародження і формування УПА було поступове, від самовільних загонів до організованого війська. Українська Повстанська Армія-це єдина збройна сила поневоленого народу.

Нині народ України творить правову, демократичну державу, відроджує свою духовність, плекає національну свідомість. Наша незалежність, це не лише заслуга певних політичних партій, це набуток старань та намагань наших предків у національно-визвольній боротьбі протягом усього існування території нашої України.

Велика роль у боротьбі за вільну, незалежну Україну належить Українській Повстанській Армії (УПА), яка дійсно зуміла захистити наш народ у часи Другої світової війни і наголосити усьому світу, що Україна - країна вільних і національно-свідомих людей. Українська Повстанська Армія воювала на території площею 110 000 км². Проаналізувавши масштаби цієї території, ми прийшли до висновку, що вона дорівнює території Болгарії, на ній проживало населення 8 000 000 людей, співмірне з населенням сучасної Швейцарії (див. Додаток 1). Боротьба УПА та збройного підпілля тривала понад 10 років, через лави УПА пройшли 100 000 бійців, більшість з них були родом із Західної України.

Українська Повстанська Армія швидко стала всенародною армією, яка зібрала під своїм прапором, людей різних політичних концепції. Соціальний склад УПА був неоднорідний: селяни, робітники, службовці - з явною перевагою селянства. На основі прочитаних джерел, ми провели власний аналіз соціального складу учасників УПА і створили діаграму порівняння верств населення, які були задіяні в Українській Повстанській Армії (див. Додаток 2). Національну честь України захищало передовсім селянство. Це підтверджує тезу про те, що носієм національного духу будь-якого народу є село.

Перші бої, які проводила УПА, викликали захоплення жителів Полісся та Волині. Це викликало жвавий прихід добровольців до лав УПА. Ці люди були різного віку, в кожного з них були різні професії, різні уподобання, але була одна спільна мета- захистити свою країну. В умовах суворої конспірації вояки УПА та збройного підпілля використовували псевдоніми (псевда). Одна особа могла використовувати різні псевдо. Водночас, одне й те ж саме псевдо могли мати кілька осіб, які навіть могли не знати один про одного. Проаналізувавши псевдо багатьох відомих учасників УПА, ми виділили основні джерела утворення повстанських псевдо (див. Додаток 3).

Українська Повстанська Армія складалася переважно з добровольців, і лише інколи виникала потреба мобілізації населення. Добровольці були різного віку, переважно це були люди молодого віку від 17 до 40 років. Проаналізувавши соціальний склад Української Повстанської Армії, ми склали статистику вікового складу УПА (див. додаток 4).

Територіально УПА ділилася на 4 групи [3, c.692]:

1. УПА-Схід- північна частина Житомирської, північна частина Київської та на терені Чернігівської областей.

2. УПА-Південь – на терені областей Кам’янець-Подільської, Житомирської, Вінницької та південної частини Київської.

3. УПА-Захід – територія Галичини, Буковини, Закарпаття і Закерзоння.

4. УПА-Північ – розташована на Волині та Поліссі.

Ці 4 групи поділялися на військові округи (ВО) [3, c.693]:

1. ВО «Сян» - Закерзоння.

2. ВО «Буг» - Львівщина.

3. ВО «Маківка» - район Дрогобича, Самбора і Туричан.

4. ВО «Волинь-Південь» - райони Рівне, Клевань, Демидівка, Млинів, Козин, Верба, Радивілів, Крем’янець, Шумськ, Почаїв, Ланівці, Тучин, Межиріччі, Корець, Гоща, Дубно, Осторожець.

5. ВО «Заграва» - регіони: Костопіль, Сарни, Степань, Березно, Давидгородок, Лунинець, Пінськ.

УПА-Південь - мала три ВО: «Умань», «Холодний Яр», «Вінниця».

Отож закономірно, що рядовиків в УПА не бракувало, натомість давалася взнаки нестача кваліфікованих командирів усіх рівнів, насамперед - чотових та ройових. Несподіване швидке зростання рядів УПА призвело до організації 3-6-тижневих курсів підготовки ройових. Після закінчення цих курсів, вояки УПА отримували: «Свідоцтво про закінчення підстаршинського вишколу». Всією діяльністю УПА керувало Головне командування у складі: Головного військового штабу УПА, Головного командира УПА, заступника Головного Командира УПА. В свою чергу Головний військовий штаб УПА складалася з таких відділів [3. c.698]:

1. Політико-виховний.

2. Оперативний.

3. Розвідувальний.

4. Тиловий.

5. Організаційно-персональний.

6. Вишкільний.

Політико-виховний відділ був найважливішим в структурі штабу. Завданнями даного відділу були: високо піднімати моральний, ідейний та політичний рівень власного вояцтва, перетворити УПА в політично-пропагандиську силу, доповнюючи відповідно до ситуацій листівками і пресою.

Оперативний відділ розпрацьовував бойові акції, координував загальними інструкціями та наказами. Керував усіма великими рейдами важливого політичного значення. Завданнями оперативного відділу були: розробити плани на майбутнє діяльності УПА, керувати ситуаціями у випадку появи небезпеки.

Розвідувальний відділ використовує у своїй діяльності увесь розвідувальний матеріал, попередньо розробивши його.

Тиловий відділ працював у важких, підпільних умовах. Функціональними завданнями цього відділу були: ведення реєстрів різновидної зброї вояків УПА; керівництво в постачанні харчів, одягу, взуття; рівномірний розподіл ліків.

Організаційно-персональний відділ опрацьовував персональні справи вояків УПА, організовував реєстр стану.

Вишкільний відділ розробляв програми вишколу, керував навчанням у старшинських школах, видавав різну військову літературу.

Висновок: УПА була створена для захисту свого народу від нашестя інших і зовсім не переслідувала загарбницьку політику. Українська Повстанська Армія - свідчення високого духу і героїзму української нації. Вона захищала честь і життя свого народу від зазіхань західного і східного окупантів. УПА боролась за тривкий мир і дружбу між народами і цим викликала до себе симпатії людей різних національностей, та різних верств населення.

Українська Повстанська Армія зуміла створити сильні організаційні структури, які майже десятиліття зберігали взаємодію і високу боєздатність.

УПА від самого початку вважала себе зародком Збройних сил Української Самостійної Соборної Держави і тому структурувалася як регулярне військо. Організаційна структура УПА була проста, прямолінійна, але водночас достатньо гнучка, щоб можна було ефективно розділяти людські та матеріальні ресурси.

Головною проблемою УПА є ставлення сучасних українців до підпільно-повстанської структури, адже не завжди воно є позитивним. Але український уряд докладає усіх зусиль задля утвердження статусу борця за незалежність України, учасників УПА.

Отже, можна сказати, що на крові учасників УПА побудована наша незалежна Україна, тому давайте будемо пам’ятати наших героїв і в майбутньому не забувати їхні подвиги.

РОЗДІЛ 2 Діяльність УПА на території Костопільщини 2.1. Гутвин – столиця повстанського краю

«Гутвин – наша гордість. Ніхто не має такого святого місця, тільки ми».

Вакулка А.Ф.

Саме у жовтневі дні Святої Покрови, дні воєнного лихоліття 1942 року, тут, на теренах Костопільщини зародилися одні з перших збройних відділів, які згодом об’єдналися в Українську Повстанську Армію. В селі Гутвин, поблизу села Малий Стидин почав діяти перший штаб УПА і першим командувачем армією УПА – Північ був призначений Дмитро Клячківський. Провокації та жорстоке ставлення гітлерівців до українців, стало першопричиною для створення самооборонних відділів.

На Поліссі та Волині восени 1942 року створюються повстанські загони. В жовтні 1942 р. було сформовано на Поліссі перший відділ УПА. Командування УПА розміщувалось в Костопольському районі, в селі Гутвин. . Тут до 1944 року розташовувався штаб УПА й проводився вишкіл вояків. Виникає запитання: а чому саме Гутвин українські повстанці вибрали центром, куди стікалася вся найважливіша інформація з цілого поліського терену не лише Рівненщини, а й Волині? Місце розташування штабу пов’язане з місцевим рельєфом, адже, сам Гутвин містився на пагорбі , а поруч знаходилося урочище "Темрядь"- непрохідне топке болото, поросле густими лозами. Навесні воно повністю затоплювалося водою і тільки в літку могла пробратися вглиб нього досвідчена людина по спеціальних мітках ,невидимих болотяних стежках. Такої ж думки й інші мешканці цих країв.Повстанці знаючи оті потаємні стежки серед непрохідної "Темряді"могли легко врятуватися від несподіваного нападу німців , а згодом і енкаведистів. Та й сама назва "Темрядь"говорить чимало.В ній мовби відображене безпросвітне похмуре багновище, де за кожним необережним кроком чатує на тебе страшна потойбічна темрява. [20]

Ще донедавна власна назва Гутвин, мало що говорила навіть жителю нашого району, але шляхи історії настільки непередбачувані, а правда і людська пам’ять настільки речі вперті, що, здавалося б оте, що навіки відійшло у небуття, мовби яскравим болідом вривається у житті теперішнього покоління. Пройшли роки і згодом вся Україна заговорила про Гутвин – невеличке село, якого нині на жодній карті не має. Говорять, що село було дуже мальовничим, оточене великою кількістю лісів і полів. Саме серед цієї краси розташовувався штаб УПА- Північ, у будинку Кіндрата і Марти Лазарчуків (див. Додаток 5) Сім’я Лазарчуків була справді патріотично-налаштованою, адже дати дозвіл на створення штабу УПА у своєму будинку – це серйозне рішення. В цьому приміщенні Клим Савур передавав та оформлював таємну інформацію. Тут часто можна було побачити видатного художника - Ніла Хасевича.

Зараз, у 21 столітті, Гутвин зник з лиця Землі. Трагічна доля спіткала це село. Ще під час Другої світової війни, німці спалили значну частину цієї території, а те, чого не допалили німецькі війська, донищили НКВС. Практично усіх його мешканців було засуджено до різних термінів ув’язнення або вивезено до Сибіру. Всі документи були спалені або знищені. Українці розуміють значення цього населеного пункту і тому у 2002 році, на території урочища Гутвин був відкритий пам’ятник присвячений героям Української Повстанської Армії, перший камінь якого заклав В’ячеслав Чорновіл (див. Додаток 6) Подивитися на пам’ятник приїжджають мешканці всієї України, та сусідніх держав.

2.2. Роль Костопільщини у діяльності УПА.

Під час Другої світової війни точилося протистояння між Московським та Нміецьким імперіалізмом, за те щоб панувати на території України. І один імперіалізм большовицької Москви, а другий гітлерівської Німеччини несли нашому народові ярмо, знищення, руїну і загладу. [21; с.3] Німецька окупація та радянська репресивна машина, що знищила велику кількість українських патріотів, всі ці події подавалися політиками та істориками за часів Радянського Союзу перекручено і не справедливо. У багатьох книгах з історії періоду повоєнних років, та в інших засобах масової інформації однозначно стверджувалося, що УПА була організована для боротьби проти Радянського Союзу та НКВД. Та є багато свідків, спогадів героїв Української Повстанської Армії, які фіксують, що діяльність УПА була спрямована в першу чергу заради захисту інтересів України., тобто інтерес нашої держави УПА захищала першочергово. Повстанці завжди захищали інтереси українців. У 1942-му році окупації, за розпорядженням керівника Рівненського гебітскомісаріату Бейєра, проводився масовий відбір молоді до відправки на роботу в Німеччину. У своєму інтерв`ю газеті "Волинь" від 7 грудня 1941 року Вернер Беєр зазначив, що головним своїм завданням він вважає «виправлення шкоди заподіяної більшовиками і намагатися піднести господарський стан області, навести лад і порядок, запровадити господарку посиленої ощадності». Завдання забезпечення місцевого населення харчами і паливом він залишив міській управі і міському кооперативу. Політику посиленої ощадності, в результаті, він виконував за рахунок благополуччя місцевого населення Забирали все: харчі, одяг, предмети побуту. До Німеччини забирали молодих дівчат та юнаків. Батьки хотіли вберегти своїх дітей, ховали їх у хлівах, переховувалися з ними у лісах. Розвідники-очевидці розповідали про те, як німці ґвалтували дівчат, били та знущалися з молодих хлопців.. А коли народилася УПА, перед людьми постав вибір: або йти воювати до лав цієї армії і вберегти своїх дітей, або служити німцям. Вибір був однозначний. Більшість населення входило до рядів УПА.

На Костопільщині був створений курінь. У 1943 році повний склад 3-х перших сотень був близько 180 вояків кожна, зорганізовані в 4-х чотах по 4 рої. Озброєння чоти - гранатомет або важкий кулемет та рушниці або автомати. Командиром одного з перших відділів УПА на початку 1943 р. на Костопільщині був Я. Ждан «Острий» (див. Додаток 7), він організував одну з перших сотень в Костопільському районі. Наш курінний «Острий» був ще молодий, але належав до перших організаторів УПА; раніше командував сотнею й мав за собою успішні бої, тож числився вже заслуженим старшиною. Він був відважний, рішучий і дуже рухливий. [13, с.76] Наша сотня числилася першою у Костопільському курені. Другу сотню очолював «Циган», добрий бойовий старшина, третю «Воронний», четверту – «Ярмак». Сотня «Ярмака» була формована останньою й восени 1943 р. ще не мала повного складу, десь коло 80 вояків. Ще 1942 р. «Ярмак» зорганізував бойову групу в Костопільщині, щоб боронити села від червоних парашутистів, що появилися в лісах північної частини повіту. Можливо, він був першим організатором УПА на цій території. Після смерті сотен. «Цигана» (див. Додаток 8) цією сотнею командував один з чотових, але його псевдоніму не пам’ятаю. Третя сотня мала за моїх часів чотирьох сотенних; перший з них, організатор сотні, якого я бачив лише пару разів, кудись відійшов, а на його місце прийшов «Воронний». Опісля «Воронний» був якийсь час при штабі куреня, як заступник курінного і при штабі старшинської школи, але що там робив – не знаю. Тоді третю сотню перебрав один з чотових сотні, а осінню – один з випускників під старшинської школи. Їхніх псевдонімів не пам’ятаю. [13, с. 76]